Отзывы на книгу: Як ходити до музею (Йохан Идема); Фабула, 2014

Я не дуже часто ходжу до музеїв, але після прочитання цієї книги мені захотілось! Книга виглядає дуже естетично, з ілюстраціями та фотографіями. Складається із 32 розділів, кожен з яких має досить оригінальний підзаголовок. Книга розповість як почати насолоджуватись мистецтвом, допоможе вам почуватися у стінах музею комфортно та навіть навчить як обходити деякі правила. Чому ж її варто прочитати? Це видання не розповідає про те, як зрозуміти незрозуміле, навпаки - воно допоможе знайти сенс в простому, в тому, що ми зустрічаємо кожного дня - пейзажі, натюрморти та портрети. Розповість цікавеньке про голі грецькі скульптури та розкаже, як музика допоможе сприймати роботи художників. Загалом, вона не розповідає єдиного підходу для дослідження музеїв, а дає зрозуміти, в якому напрямку рухатись, аби знайти власний варіант. Окремою насолодою стануть фото-ілюстрації, що повністю доповнюють зміст. Текст також неперевантажений, часом розбитий покроково. З радістю рекомендую цю книгу для усіх: тих, хто в музеї постійний гість і тих, хто навідується туди рідше.

Некоторое время назад я наткнулась на информацию о том, что походы в музей это очень интересная активность, если подходить к этому занятию с умом и подготовкой. Самые важные вопросы который стоит задать себе перед походом в музей это - Зачем я туда иду? Что я хочу там увидеть? Что я хочу для себя узнать там? Недавно также услышала одну фразу о том, что очень классно и иногда невыносимо важно ходить в музеи в одиночестве. Когда тебе никто не мешает, тебя не подгоняют, не ноют, что зря мы вообще устроили эту затею и так далее. Я очень сильно хочу попробовать сходить в какой-то новый для меня музей самой и думаю, что этот опыт навсегда изменит моё восприятие объектов творчества или исторического наследия. Моя мечта это конечно музей Винсента Ван Гога в Амстердаме - три этажа полного блаженства. Эта книга рассказывает нам не о том почему так важно ходить в музей - кажется на этот вопрос ответ у всех свой, а именно - как ходить в музей правильно. Мне очень сильно понравилась мысль связанная с тем - почему интересней всего посещать музеи с детьми? Книга безумно увлекательная. Спасибо.

Нідерландський мистецтвознавець Йохан Ідема дає 32 поради правильного відвідування художніх музеїв. Деякі з цих порад, на жаль, у реаліях України, особливо коли йдеться про провінційні музеї, звучать кепсько. Наприклад, аудіогід для нас - це щось на зразок приладу з майбутнього, не кажучи вже про аудіогід, створений дітлахами. Чи взяти хоча б міркування про перегляд картин із кавою, придбаною у буфеті в музеї. Або розгляд картин на дивані. Прикро, що наші музеї з обмеженим фінансуванням відстають від пересічних європейських музеїв на не одне десятиріччя. Звісно, порад нідерландця слід дослухатися, деякі з них мають раціональне зерно й, можливо, будуть корисні молодому поколінню. Книжку, безперечно, рекомендую - в першу чергу, культурологам й мистецтвознавцям, працівникам музеїв, а також відвідувачам храму муз. Деякі цитати з порадника можна взяти як епіграф до занять з музейної справи. Надзвичайно сподобався перелік цікавих музеїв, розміщений наприкінці книги. Особливо цінними є ілюстрації, що роблять процес читання захопливим та приємним.

Коли ми відвідуємо виставки ми хочемо аби швидше її переглянути , аби встигнути на маршрутку , як сумно це не звучало. Розгортаючи перші сторінки книги, ми ознайомлюємося з дуже гарним висловом, «Опинившись у музейній залі, Ви залишаєтеся наодинці з собою, адже ідея музею в тому, що акт споглядання мистецтва не потребує поясненнь». Коли Ви ще залишилися б з собою на одинці як не в музеї? В книзі описано безліч порад як зробити відвідини більш осмисленими. Кожна порада цікава по-своєму, наприклад , чому «блукання» по галереї так виснажує нас? Да тому що, потрібно іти повільно і не зупинятися, щоб не було болі у ногах ….Ти-ди-шш. Найбільше мене зацікавила тема , як діти розуміють мистецтво. Діти – це експерти в тому, щоб ставити запитання і бачити речі інакше. Вони дуже вільно реагують на все , що бачать і коментують це, на що дорослі можуть тільки мовчати . Якщо використовувати всі поради які записані у книзі то похід у музей буде незабутній як для себе так і для дітей.

Я неправильно ходила до музеїв. Прочитавши цей практичний посібник із 33 порадами, я подумала: «А що я взагалі раніше робила у музеях?» Ви колись обідали у ресторані музею? А спілкувались із музейним наглядачем? Можливо, ви дискутували із незнайомцями про мистецтво? Я - ні. Але я і не була в жодному музеї, де б мені таке спало на думку. Реалії такі, що більшість порад нідерландського письменника і арт-консультанта будуть діяти за кордоном. Тим не менш, я виділила для себе такі цікаві поради: * Звична поведінка в музеї — «йти повільно, але не зупинятися» майже не результативна. Обов’язково треба шукати нові способи взаємодії з мистецтвом. * Але така поведінка результативна у боротьбі проти «музейних ніг» (скажіть, що у вас також після ходіння залами болять ноги?). * Не виснажуйте себе, оглядаючи все одразу, і в результаті не бачачи нічого конкретного. Спробуйте обрати. Витратьте час на те, щоб по-справжньому пізнати кілька витворів мистецтва. * Діліться своєю думкою. Після відвідин музею поспілкуйтесь про щойно побачене. Мистецтво відкривається нам тоді, коли ми до нього залучені, коли про нього розмовляємо. В цілому, книжка цікава - не перевантажена текстом та багата на ілюстрації. Мені буде цікаво спробувати застосувати поради автора на практиці.

Ми звикли з дитинства до того, що в музеї має бути тихо, отже говоримо пошепки й не ставимо дурних питань наглядачам чи екскурсоводам. А от Йохан Ідема, автор книги "Як ходити до музею", наголошує, що все навпаки. Для того аби справді зрозуміти експозицію варто ставити питання наглядачам, які не тільки розуміються на мистецтві, але й знають чимало цікавих історій про ці експонати та їх майстрів. І часто, лише чекають можливості поділитися своїми знаннями. Також автор радить не вбивати ноги проходячи всю галерею (якщо вона велика, звісно), а ознайомитися з каталогом виставки та обрати декілька картин, яким приділити достатньо часу для їх вивчення. Ідема порівнює витвори мистецтва із страва в меню, тож для істинної насолоди варто вчитися обирати. А от починати й завершувати візит до музею чи галереї варто з книги відгуків. На початку ознайомитися з враженнями інших відвідувачів, прочитати про експонати, які їм найбільше сподобалися. По завершенню залишити власні враження, рекомендації тощо.

Я из тех людей которые ходят по музеям примерно раз в пару лет, и то если что-то очень заинтересует. Но прочитав эту книгу я поняла, что походы в музеи могут быть действительно увлекательным времяпрепровождением, и даже более того, это может помочь открыть внутри себя новые грани и понимания. Как говорит автор, и это действительно так, в наши дни посещения музея не ограничивается созерцанием работ и так называемым понимаем искусства. Современный музей — это место, где происходит много разных и интересных вещей, что делает поход в музей не просто увлекательным, но и дает возможность получить опыт. Например, автор дает ответы на такие вопросы как...имеют ли значение рамки для картин? Удивительно то, что я даже никогда не задавалась этим вопросом, ответ вам понравится. Также, автор дает ответ на то, есть ли варианты того как можно смотреть на пейзажи и портреты. Помимо этого, он задается вопросом, возможно ли в музее общаться с сотрудниками и незнакомцами. И таких вопросов, и ответов в этой прекрасной книге много. Также, у книги очень крутое оформление, что делает ее чтение походом в музей, только сидя на диване. Як ходити до музею — это вам гид по посещению музей, который научит читателей посещать музеи совершенно иными способами. Книга очень мотивирует и вдохновляет. В общем, это одна из самых веселых, увлекательных и полезных книг об искусстве.