Отзывы на книгу: 2010: Друга одіссея (Артур Кларк); Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 1982

Так трапилось, що роман Артура Кларка "2010. Друга одіссея", який продовжує події, що описані в першому романі відомого англійського фантаста "2001. Космічна одіссея", я перечитувала, паралельно переглядаючи одноіменну екранізацію. Ефект вийшов вражаючим, книга і кінофільм дуже цікаво і логічно доповнили один одного. Безумовно, фільм вражає своїми візуальними ефектами. Цікавим є і сюжетна лінія, пов'язана з погіршенням взаємовідносин між двома державами - Сполученими Штатами Америки і Радянським Союзом. Однак, і сам роман багато в чому перевершує фільм. Звичайно, час, який описаний Артуром Кларком як близьке майбутнє, ми з вами вже прожили і чудово бачимо, де і в чому помилився великий фантаст. Однак, майстерність письменника заставляє нас забути про окремі недоречності і зосередитись на майстерних описах космосу. Позаземний простір, гігант Юпітер і його супутники описані практично так зримо і різнокольорово, як ми бачимо в екранізації. У фільмі фактично випущена сюжетна лінія, пов'язана з зародженням життя на супутнику Юпітера Європі. А в романі "2010. Друга одіссея", на мою думку, це одна з самих сильних сюжетних ліній. І саме намагання позаземного розуму зберегти життя на Європі пояснює нам, чому Юпітер перетворюється на нову зірку. Тож моя порада любителям наукової фантастики звучить так: читайте в перекладі на українську "2010. Друга одіссея" і дивіться відому екранізацію!

Друга книга, продовження знаменитого книги і фільму 2001.Космічна Одіссея. Ця нова розповідь була видана ще в вісімдесятих, добре що автор все таки вирішив написати ще одну оповідь про космічні пригоди. Враження від повісті виявились такі ж як і від першої книги. За жанром тут маємо найкращий серед жанрів - наукова фантастика. В цьому творі її основа, це наявні дослідження (на час написання твору) нашої сонячної системи з розвитком в недалеке майбутнє, плюс вигадана фантастична складова. Тут автор продовжує потроху розвивати цю фантастичну деталь, ми трішки більше дізнаємось про надзвичайні речі, описані в першій книзі. Чи буде цікавим сьогодні цей твір? Можна сказати і порадити що так. Хоч і сюжетна лінія відчувається написаною по світогляду вісімдесятих і матиме для сучасного читача вже інший ефект, це не дуже вплине на враження, адже є ще серійна сюжетна лінія, котра тягнетеся від першої до четвертої книги. Саме вона дивує і вражає читача, дає широке визнання автору і самій серії книг.

Головним героєм першої частини відомої тетралогії Кларка був космос. В другій же частині автор більш прискіпливо поставився до опису характерів людей. І це, як на мене, трохи зашкодило книзі, зробивши її більш...земною? Та й земне вийшло якесь недолуге...Люди - не сильна сторона Кларка. Не дуже зрозумілий для мене кульбіт з перенесенням театру дій з Сатурна і Япета на Юпітер і його супутники. Але то таке... Якщо абстрагуватися від того, що це продовження, то вийшло захопливо навіть за відсутності планети з кільцями. Космос, як і в першій частині, змальований супер-ефектно і захоплююче. За долю головних героїв переймаєшся, не зважаючи на деяку їх шаблонність. Деякі повороти сюжету можна випередити, але цінність розповідей Кларка не в сюжетних перипетіях, а в описі Всесвіту. Цікаво було б дізнатися продовження історії, але скидається на те, що в українському перекладі ми цього не скоро дочекаємося. А шкода, бо переклад досить вдалий і поціновувачі наукової фантастики точно не відмовилися б постаивити собі на поличку всю серію.

У другій частині відомої тетралогії "Косімічна одіссея" ідеться про перегони між топ державами світу, в намаганнях першими дістатися залишеного на орбіті Юпітера, в точці Лангранжа, Діскавері. Дані залишені на борту корабля можуть кардинально змінити розвиток людства. В своїх намаганях об'єднуються команди СРСР і США, але Китайці також не відстають. А тим часом Девід Боумен, Дитя зірок, під невидимим керівництвом своїх творців починає вивчати людство, і нашу сонячну систему. Артур Кларк вміло описав різноманітні теорії можливого зародження життя у нашій сонячній системі. Описаний ним супутник Юпітера, Європа, і досі розглядається як найвірогідніший варіант, де могло зародитися життя, окрім Землі, в нашій сонячні системі. Крім того, читатаючи опис кожної з планет, почуваєшся ніби дійсно побував біля них, на борту космічного корабля. Але багато в чому Артур Кларк помилився. Космічна галузь після холодної війни помалу почала занепадати, і лише стараннями окремих людей досі повністю не зубожіла. Це пояснює, чому людство далі місяця і досі не спромоглося заглибитися в космос. Ця частина відповіла на багато запитань, і фактично не залишила їх на майбутні твори, які стоять в черзі на переклад. Проте не варто забувати, що геній Кларка ще нас всіх здивує, як здивував в перших двох книгах. Чекаємо наступні дві частини, мабуть найвідомішого циклу Артура Кларка, людини, яка присвятила життя науці і передріканням майбутнього.