Отзывы на книгу: Відьмак. Сезон гроз (Анджей Сапковский); Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2013

Це дуже цікава історія, і знову, з веселішими нотками, ніж останні книги. На мою думку - це чудово, що ця книга, не розповідає про те, що сталося після останньої частини "Володарки Озера". Тому, що тут ми можемо дізнатися ще більше про відьмака, та його історію. Це набагато цікавіше, ніж те, що Сапковський написав, на прохання свого фан-клубу. Я обожнюю увесь цикл про Відьмака, але книга "Щось закінчується, щось починається" - це не те закінчення, на яке я чекала. Тому, для тих, хто цінує цю серію, краще закінчити на "Сезоні гроз". Дана книга, розповідає - передісторію, в якій Геральт та Цирі ще не зустрілися, але кохання до Йенефер вже дуже сильне. Можливо, це не дуже помітно, через його нове захоплення - Корал. Чародійка, відома всім за цим прізвиськом, завдяки своєму волоссю.... Лита Нейд, як і кожна з чародійок, як завжди використовує Відьмака у своїх цілях. Геральта тут чекає знайомство з кузеном, його кращого друга - Любистка, і разом з цим, знову його намагатимуться втягнути до ще одних, нескінченних королівських розбірок... А також його чекає сутичка з дуже небезпечним супротивником. Але, не бійтеся, ми ж то знаємо, що Геральт вибереться з будь-яких негараздів....

Обкладинка продовжує рекламувати гру і хоча я зазвичай просто кажу, що мені це не дуже подобається, тут я маю сказати їх узагалі кудись не туди понесло. Якби це була Володарка озера, то все гаразд. Там якраз Цірі стала дорослішою і загалом воно б відповідало дійсності. Але Сезон гроз... Цірі тоді ще навіть не народилася. Якість паперу нормальна. Загалом оформлення теж, в принципі нічого не змінилося порівняно з рештою книг (хіба розділів тут значно більше і кожен прикрашає невеличкий малюночок, постійно забував написати, що вони мені дуже подобаються). Переклад на рівні попередніх книг. Нарешті вичитано нормально (як і Володарку озера). Можливо мій здогад про зміну редактора близький до правди. Отже, остання написана автором і остання прочитана мною книга про відьмака Ґеральта. Події відбуваються за рік після Останнього бажання, тобто в час, коли Ґеральт і Йеннефер уперше розбіглися. Якщо вірити додатку до Володарки озера, то це за декілька років до подій Голосу розуму. З цього можна зробити висновок, що події Сезону гроз відбуваються десь у часи першої (і частково другої) збірок оповідань. І тому я би радив читати цю книгу якраз після першої збірки (Останнє бажання), а не в самому кінці, як це зробив сам. Хоча, з іншого боку, там згадуються деякі речі, про які ми дізнаємося тільки після п'ятикнижжя. Але все ж я схиляюся до думки, що краще було б після Останнього бажання. Загалом наш славнозвісний відьмак одного разу захотів комфорту і частково через це з ним трапилася низка нещасть: він втратив мечі, коня, потрапив під суд і навіть декілька днів посидів у в'язниці. І от намагаючись повернути своє майно та довести, що то все був наклеп, він продовжує влізати у все нові халепи. У цій книзі ми більше дізнаємося про зброю відьмаків, про те як вони взагалі з'явилися, про магів та їхні "розробки", ну а ще натяки від письменника про те чим же закінчилося п'ятикнижжя насправді (ймовірно підготував собі ґрунт на випадок якщо ще щось захоче дописати, бо деякі сюжетні лінії у Володарці озера були трішки незграбно закінчені, та й залишилися певні питання). Хоч книга мені й сподобалася, але якось її складно було сприймати після п'ятикнижжя, тому і раджу читати до того. Не сподобалося мені тільки дві речі: по-перше Ґеральт, на мою думку, поводиться більше як пізня його версія з п'ятикнижжя, ніж як рання зі збірок оповідань (надто він уже ліз у чужі справи, а в часи збірок він навпаки намагався бути якомога нейтральнішим), по-друге він трішки дізнається про родину Любистка, водночас у п'ятикнижжі він дуже дивується почувши справжнє ім'я, хоча після цього він не мав би так сильно дивуватися. Що ще цікаво, то це стиль у якому написана книга. Якщо письменник спочатку починав зі збірок оповідань, а потім уже перейшов до цілісної історії, але не одразу. Та ж Кров ельфів була дуже схожа на ту сам збірку, тільки з цілісним сюжетом. Такий стиль написання зберігся до кінця, хоча останні книги вже не нагадували збірку, просто були поділені на характерні для збірки частини по 40-60 сторінок. То ось Сезон гроз у цьому сильно відрізняється від решти книжок серії. Тут розділи невеличкі, по 10-20 сторінок і вся історія видається одним цілим, нема того відчуття, що було від попередніх книг. Загалом мені було цікаво споглядати як від книги до книги у письменника змінюється стиль, як він набирається досвіду і покращує навички. На сам кінець додам, що це чудова серія і я з величезним задоволенням її прочитав. Тут є всього в міру для чудової фентезійної історії. Тож хто ще не почав читати, раджу починати!

Остання книга саги про відьмака Геральта з Рівії, хоча насправді не остання, а радше одна з перших. Написана через 14 років після виходу "Володарки озера", вона відрізняється від решти книг серії і сюжетом, і стилем. Мені здалося, що цю книгу написав не сам пан Сапковський, а це фанфік, проте на обкладинці зазначено саме його ім"я. У "Сезоні гроз" буде все, чого душа забажає, крім уже звичного Геральтового характеру і чарівливості оповіді. Тут будуть крадіжка і калажка, наклепи і доноси, інтрижки і зваблення, криваві бійні і розчленування, демони і їхня відсутність, лисиці-перевертні, аукціон, державна зрада і двірцевий переворот, та, зрештою, буря і спасіння потопельників. Не обійдеться і без жертв і чарівних рятівних втручань. Загалом весь сюжет виглядає якось дуже зіжмакано і рвано, з купою гачечків цікавіших історій, які так і не були сповна розкриті. Трішки нагадує стиль перших книг циклу, але там принаймні були саме окремі завершені історії, а тут ніби епізоди однієї, проте якось зовсім між собою не пов"язані. Сам Геральт теж якийсь твердолобий і дерев"яний, не схожий на того, до якого ми звикли за 7 книг (хай навіть він час від часу і скиглив щодо своєї місіі). Тож якщо вам сподобався основний цикл, "Сезон гроз" можна прочитати по діагоналі, не особливо шукаючи логіки, просто як можливість ще раз побачити улюблених персонажів. Якщо ж цикл вам зайшов серединка на половинку, то "Сезон гроз" краще і не відкривати :)

“Сезон гроз” － восьмая и заключительная книга саги “Ведьмак” польского писателя Анддея Сапковского, повествующей о наёмнике-мутанте Геральте из Ривии, который за определенную плату помогает очистить мир от ужасных и опасных чудовищ. Кратко о сюжете (но, конечно же, без спойлеров): Ведьмак прибывает в приморское королевство Керак, где случайно встречает своего друга Лютика. Но это не все сюрпризы, которые приготовила для него судьба: Геральт оказывается втянут в придворные интриги, а еще лишается своих драгоценных ведьмачьих мечей... Восьмая книга не продолжает седьмую, а отбрасывает назад во времени: ведьмак блуждает где-то в том временном промежутке, в котором разворачивались события в “Последнем желании”. Своего рода эта книга － предыстория к основной истории. Но мне как-то было скучновато ее читать: Геральт снова то убивает монстров, то предается усладам с чародейками, то пытается выбраться из пауниты королевских хитросплетений... Тоска. Чтобы оправдать свое место в цикле, в эпилоге автор немного дополнил свою “сказку”, но в целом, считаю, не стоило ради парочки предложений высасывать из пальца 300+ страниц. Хотя, возможно, это во мне говорит усталость, ибо эта серия меня добротно утомила. Рада, что сага для меня закончена. Но если уже начинать цикл, то стоит дойти до самого конца,что я и сделала.

«Сезон гроз» – остання книга про пригоди біловолосого відьмака Геральта із Рівії, найманого вбивцю на потвор та різних чудовиськ. Однак, повноправним закінченням циклу виступає книга «Володарка озера». Вона завершує відьмацький цикл. У плані хронологічної послідовності викладу подій у цьому фентезійному світі «Сезон гроз» являє собою передісторію до основної історії. Дії в ній відбуваються ще до початку збірника «Останнє бажання». У даному романі читач дізнається про викрадення двох відьмацьких мечів у королівстві Керак, куди Геральт прибув у завданні. Втрата зброї накликала на відьмака небезпеку, тож він мусить щонайшвидше повернути собі мечі. Для цього він погоджується на чергове завдання, яке має потаємне значення. Разом із тим Геральт знайомиться із чарівницею на прізвище Корал, яка має причетність до подій, що трапилися із відьмаком у Кераці. Хоча «Сезон гроз» і є передісторією, важливо читати її вже після того як ви прочитаєте основну історію. Адже ближче до закінчення вам трапляться спойлери, події яких описані у останніх книгах циклу.

Остання частина відьмака аж ніяк не продовження серії як на мене. Проте ця частина мені сподобалася набагато більше аніж деякі попередні. Річ у тім, що дві попередні частини мали замало самого відьмака, хоча серія називається саме так, і забагато другорядних героїв. В той час як мені хотілося якраз читати саме про нього, його походеньки, його життєву історію, його бої з монстрами, адже так і починалася ця серія, і цим вона мене зачепила. Але потім відьмака ставало все менше й менше і остання частина мене розчарувала взагалі. Почала я читати восьму книгу через те, що, по-перше, вона вже в мене була (купувала одразу цілку серію), по-друге, було цікаво, що ж було у восьмій книзі, коли все закінчилося на сьомій ще. Звісно, як на мене, це зовсім окрема книга, проте вона цікава, бо вона саме про відьмака, а не про когось іншого. В цій книзі було все, чого мені не вистачало в попередніх. Мінімум другорядних героїв та максимум Геральта. Якщо чесно не зовсім було зрозуміло чи це події майбутні, чи минулі, однак це не вплинуло на цікавість сюжету на процес читання. Книгу я проковтнула. Супер!

Когда я начала читать эту книгу, то даже слегка расстроилась, что это не классическое продолжение. И это не смотря на то, что последние книги цикла меня не очень впечатлили. Но сюжет затягивал и к концу книги я была в полном восторге. Это не продолжение. Это не приквел. Это еще одна возможность встретиться с полюбившимся героем.При этом сама книга по структуре, форме повествования существенно отличается от всех предыдущих. Она, если можно так сказать, более классическая. Но при этом, с присущим автору талантом, она не могла быть не интересной. И самое главное - в ней есть "лучики добра", хэппи энд и небольшой намек на приоткрытую тайну. Маленький такой. Который в силу собственной веры и воображения можно трактовать так, как хочется именно тебе. И спасибо автору за эту неоднозначность. И за подаренную надежду. И за веру в то, что какие бы ни были темные времена, если будет необходимость, то всегда появится тот, кто разгонит тьму, защитит и станет на борьбу за злом. Послевкусие от книги чудесное.

Основна сага про пригоди відьмака та його близьких завершилась у "Володарці озера", але це не завадило Анджею Сапковському повернутись до свого найуспішнішого творіння та розповісти нам окремо взяту історію, що проходила до початку основного сюжету циклу романів. Ми повертаємося у часи коли Геральт на деякий час розходиться із чародійкою Йеннефер та йде своїм шляхом, що заводить його у королівство Керак, де його наймають вбити місцеве чудовисько. У цьому ж місті перебуває і його старий друг Любисток. Зав'язка ніби проста і банальна, але дуже швидко Геральт потрапляє у епіцентр змов та інтриг і стає втягнутим у значно більше ніж просте полювання на чудовиськ. Тут він заводить стосунки з місцевою чародійкою Літою Нейд, що намагається ним маніпулювати, тут же він волею сюжету взаємодіє із місцевими чаклунами та іншими відьмаками зі школи Кота, які славляться тим, що беруть замовлення на вбивство людей. Загалом книга дуже розширює концепт світу Відьмака, його законів, канонів і додатково розкриває нам характер Геральта, що проявляється у багатьох подекуди комічних подекуди драматичних ситуаціях, описаних в книзі. Всім любителям основного циклу романів однозначно рекомендую!

Книга "Сезон гроз" була написана набагато пізніше, після завершення Сапковським відьмацької саги і може вважатися приквелом до неї. У "Сезоні гроз" Відьмак Геральт ще не знає про своє Призначення - Ціріллу, - але вона чомусь є на обкладинці, і уже доволі доросла (тут має бути якась помилка, але це несуттєво, як на мене). Ще зовсім молодий і закоханий, Геральт досить нетипово для себе губить чи не найдорожче, що в нього є - власні мечі, а ще на нього чекає ціла низка пригод і поневірянь. І нічого з цим не поробиш - робота у нього така. Чому мені так сподобалася ця книга? Та тому, що я дуже ностальгувала саме за тим Відьмаком, з яким розпочала знайомство - мужнім воїном, який мандрує своїм фентезійним світом, убиваючи потвор. А історії, які з ним трапляються, дещо нагадають сюжети добре відомих усім казок та легенд. І ще ця міфологія, яку створив Сапковський, надихаючись слов'янськими міфами та легендами! Ну що тут було не любити? А потім уся ця історія пішла в дещо іншому напрямку і мої очікування не справдилися. Саме тому "Сезон гроз", як повернення до того, що колись полюбилося, стало приємним і дещо ностальгійним читацьким досвідом.

Книга является предысторией к основным событиям. Это экскурс назад, в прошлое, где наш старый колдун (ой, нет. Там он еще молодой) работает над уменьшением популяции всех возможных чудовищ. Мы встречаемся с еще одной кобылкой на имя Плітка, слушаем поэтические песни Любистка. А самое главное возвращаемся в чрезвычайно подробные и эффектные бои Ґеральта под его колдовскими эликсирами. Я уже и забыл, как он быстро движется. Всевозможные отвратительные чудовища, противостоящие ему, вообще не имеют никакого шанса. «Відчувати страх добре. Якщо ти відчуваєш страх, це значить, що тобі є чого боятися, а тому ти будеш обережним. Страх не треба перемагати. Досить просто йому не піддаватися. І варто в нього вчитися.» Сюжет «Відьмак. Сезон гроз» не глибокий, и не масштабный, как в других книгах, но все равно очень крут. Особенно, если читал предыдущие 2 книги. С одной стороны, стоит темнота в виде чудовищ человеческих или магических, а с другой, хороший колдун. Вместе они закручивают свой смертельный танец, а серебряный и стальной мечи рубят без перерыва. Точнее, нет, нет рубят. Геральт как раз их потерял. Всю книгу он пытается вернуть свое оружие. Интересной мне показалась встреча с лисой - магическим существом, обладающим даром иллюзии. Описания грозы и болот как раз во время этой встречи атмосферные и завораживающие. Я только вот сейчас подумал, насколько Сапковский мастерски погружает читателя в конкретную ситуацию. Ты действительно начинаешь верить во все прочитанное. Конечно, не обошлось в книге и без привычного сарказма, нелепых шуток. В этой части саги «Ведьмак» происходит знакомство с новым довольно колоритным персонажем, Литтой Нейд. Она - необычный маг, из-за чего ей в романе уделено достаточно много места. Не думаю, что Литта может «конкурировать» с Йеннефер и Трисс. Но конкуренцию в хитрости, физической любви и манипулировании людьми вполне может составить. Естественно, Геральт не устоял перед ее чарами. Принесет ли это ему удовольствие, или же создаст новые проблемы? Спойлер, спойлер - долой, долой))) Не ищите в этой книге ляпов, глубоких размышлений или крепкого сюжета. Просто получите удовольствие от чтения. Так, как это сделал я. А довольствоваться есть чем: чудовища, любовь, политика, маги, сатира, ирония, судьба... И все по рецепту Сапковского. Невероятный мир! В который я еще обязательно вернусь. Отдельное спасибо Книжному Клубу «Клуб Семейного Досуга» за возможность почитать сагу на украинском языке!

Восьма частина циклу, написана Анджеєм Сапковським після чотирнадцяти років від кінця фінальної сьомої частини. Книга фактично є приквелом, в хронологічній послідовності дія роману розташована між оповіданнями "Останнє бажання" та "Відьмак" зі збірки "Останнє бажання". В цій частині відьмак Ґеральт ще не знайомий із своїм "призначенням", але вже закоханий у Йеннефер. Основна дія книги розгортається навколо відьмака, його мечів, котрі в нього викрали, чарівниці Литти Нейд, Йеннефер і інколи Любистка, куди ж без нього. Дана частина є своєрідним розвантаженням очікувань читачів, це не продовження оригінального циклу. Це ще одна чарівна історія, яка передує основним подіям саги. Написана вона доволі вміло, читач поринає в спогади пов'язані з подіями саги, згадує як все починалося. На мою думку, Сапковський правильно вчинив, написавши саме приквел, а не продовження оригінальної історії. Як читати цикл, в хронологічній послідовності, чи вже як книги були написані автором, вибір кожного. Особисто я читав в послідовності написання. І вважаю що так було правильно. Прощання, і своєрідний післясмак був саме після восьмої частини. Сапковський як письменник просто не міг побалувати читача новими деталями, завершенням саме в цій частині, не зважаючи на те, що це приквел. На рахунок обкладинок восьмої і сьомої частини. Вони явно переплутані місцями, сподіваюсь за цей ляп когось звільнили! Таке видавництво як КСД має працювати, виправляти, і відповідати за свої помилки! Приємного всім читання, ця частина залишить у Вас добрий післясмак і завершеність саги, котра полонила не одне покоління і не один мільйон сердець.

Дмитрий, добрый день! Нет, на английском языке версия книги отсутствует. На нашем сайте произведение доступно на украинском и на русском языках. Спасибо за обращение!

Есть ли у вас эта книга на английском языке?

Народ, офигенная книга! Игра тоже хороша, но книга вообще огонь!