Отзывы на книгу: A Little Life (Yanagihara Hanya); Picador, 2017

Історія Джуда розпочинається через знайомство з його друзями. Спершу ми бачимо його оточення, а потім і самого героя. Маленьке життя з величезними випробуваннями. Анотація і близько не передає весь спектр тригерних тем, які зачіпаються у романі: насилля токсичні стосунки, гомосексуалізм, депресія, саморуйнування.. Перші 200 сторінок на перший погляд все в порядку. Герой неохоче ділиться спогадами і травмами минулого, але вони його переслідують, не відпускають і не дозволяють довіряти близьким людям. Тут забагато болю і страждань, навіть для такої кількості сторінок.. Мій життєвий досвід не дозволяє зрозуміти поведінку жертви, яка впевнена, що сама в усьому винна. Селфхарм для мене такий далекий, що радше викликає огиду, ніж співчуття. Та психологія героя, його роздуми і вчинки описані дуже майстерно і реалістично. Цей роман сповнений туги і відчаю, і надії немає, адже неможливо врятувати того, хто не хоче бути врятованим. Я не насмілюся рекомендувати його усім, такі теми не для широкого загалу, і не для вечірнього відпочинку. Але книга однозначно варта уваги і заслуговує усіх своїх нагород.

Книга под названием "A Little Life" это современное произведение автором которого стала американская писательница Ханья Янагихара. Данное произведение подойдет не всем читателям, но если вы готовы к прочтению сложной истории то можете смело приобретать данный роман о жизни наполненной болью и трагедиями. Сюжет этого романа словно говорит нам о том что учитывая сложные обстоятельства нельзя с уверенностью идти вперед и надеяться на счастливое будущее, но важно понимать что самым главным фактором который влияет на некое возрождение является не нахождение позитивных людей рядом, а скорее позитивное отношение к себе независимо от того насколько болезненным было прошлое. Борьба за собственную жизнь стала основой сюжета и читателям достаточно сложно переживать эмоции которые испытывает главный персонаж. Книга действительно сложная, но при этом прекрасно отображает массу чувств которые огромное количество людей подавляют в реальном мире. Несмотря на минимализм в названии и оформлении книги сам роман очень большой и прочтение данной истории займет у читателя много времени, но интересный сюжет отвлекает от неких недостатков и читатели полностью вовлекаются в сюжет.

Досить товстенька книжка. На жаль, як би не хотілося, не можу їй поставити найвищу оцінку. Хоча це суто моя суб'єктивна думка, бо бачу майже у всіх овації від неї. Я ж не побачила ні нічого такого, що могло б мене зачепити, ні нічого такого що б могло навчити чи навіть просто отримати моральне задоволення від читання цієї історії. Книжка, як на мене, аж надто перевантажена деталями, як зачепила авторка якийсь ланцюжок як почала згадувати купу сюжетних непотрібних ліній, кума брата двоюрідної сестри чоловіка бабці, то просто втрачалася ниточка і динаміка сюжету (а ще крім того нікому не потрібні деталі могла уточнювати в дужках) Та й зрештою і сам сюжет взагалі не динамічний і хаотичний. От реально просто собі життя без прикрас, місцями монотонне, місцями однотипне - жив, ходив, творив, повертався додому. Також про стосунки з батьками і друзями. Що тільки там не було - і нетрадиційна орієнтація звісно теж, як без цього. Три ставлю лише за старання авторки. А від себе просто нуль. Реально, шкода часу. Не даремно вона мені дісталась по акції в пів ціни від звичайної.

«Маленькая жизнь» Ханьи Янагихары, стала мне маленьким сердечным приступом. И чем больше я думала или думаю об этой книге, тем больше мыслей появляется и все они остаются знаками вопроса без ответов. Все время в университете мне твердили, что если после книги остаётся вопрос, то книга не прошла мимо вас. «Маленькая жизнь» - это именно тот случай, когда из моих вопросов можно целую отдельную книгу составить. Несколько дней назад я дочитала дебютный роман Ханьи Янагихары «Люди среди деревьев» - и это будто совсем другое, над чем ещё думаю. Хотя, интересно, что в «деревьях» мы видим точку зрения породителя насилия, а в «Маленькой жизни» переживаем совершенное насилие с жертвой. Сюжетно книги будто разные, но, поразмыслив, и тут и там всплывают одни и те же стоп-сигналы. Просто фокус смещен настолько с одних сфер жизни на другие, что и свой фокус ты поначалу направляешь совсем не на то. «Маленькая жизнь» мне была больнее, обнаженные, острее даже на личном уровне, поэтому я, как Сфинкс, говорю загадками. Последние страниц 200-300 этой книги я читала взахлёб одним разом, ни на что не отвлекаясь и отложив все остальные дела. Даже не знаю, как описать свои ощущения: я в слезах, надо стирать футболку, потому что она просто промокла от моих слез, столько мыслей, столько «а если бы это не случилось.. а если бы тут было так». 10/10